“І цвяхів побільшало в світі”

І цвяхів побільшало в світі,і рук стало більше,та відливаються в форми бетонні хрести.

Ніби тіла відмінилися наші, і муки вже іншіне відчувають долоні гвіздків

Плоть богостворену маг протикає,мов деревину, іржавим штирем…— Вам не болить?

Не болить? —перепитує Каїн;камінь приручений креше й за душу

Бачить байдужжя стало нестерпноі неіснуючу душу в бетоні шукать.

Не відлякать механічної смерті —шкло розлітається пір’ям,і гальма

Грають сліпці в крематорії завчено нудно,газ перепалює рівно байдужі тіла.

Ділять гвіздки по містах велелюдних,з кранів стікає у ванни кипляча смола.

Стовп при

І місця нема для розп’яття,гне арматуру іржаву п’яничка на хрест;і розповзлося чорнильне обличчя печаттю,—в згорток повітрянийтреба б ще втиснути перст…***