2 min read
Слушать

Занурення

Пітьмаву безодню промацував промінь далекий,щоб виявить в ній таємницю буття.

Біліли димами по гніздах лелеки,і прагли дерева земного злиття.

А промінь ішов змійовими валами,жуків висрібляв і траву хилитав;він світлом своїм примагнічував плями…і ними порожні очниці

О зірко!

Ти вузлик на згадку про вічне,щоб я — проминущий — свій вік пам’ятав,щоб я пригадав, як цей промінь двосічнийповздовжньо мене вже колись розтинав.

Усе поділивши на ліве та праве,він в серці полишив проміжок пустий,де світло струмке запеклося криваво,проміжок, який лиш заповнюєш

Та нині той промінь ввійшов, як у піхви,байдужим металом з малюнком іржіі витіснив плач, перемішаний сміхом,з грудей — і за мить я вже геть спорожнів.

Ваги не було, бо і час був відсутній,а промінь, мов паля, занозивсь у плоть,і біль був зарукою мук на майбутнє,і світло текло, щоб мене розколоть.

Без тебе, любове, і я спорожнілий,утратив міцноту, не маю суття.

Ти міряєш, зіронько, променем білимглибінь самоти і болючість життя.***

0
0
16
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+