1 min read
Слушать(AI)Сон
Сиві гуси у ніч відкричали
За моря, за моря, за
На обличчі моєї
Не світилася жодна зоря.
Спало небо, пусте і задимлене,
Я з тобою прощався вві сні.
Десь далеко, аж наче за Димером,
Віщували світанок півні.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Балада про рідну пісню
То не лебеді кричали, Не сполохані зигзиці То ловили Українок білолицих
Через роки
За О І знов, сяйнувши з вінець винних, Ти пропекла мене Дитинним зламом вуст
Пісня вічної дороги
Чингізові Літній день починається щебетом Тануть в білім серпанку горби Щоб у мандрах далеких не щезнути,
Робота жарт
Роботонько моя, моя скорбото Чи любить хто, як я тебе люблю Не кидай оком гнівно на Ось тільки витру піт — і дороблю
