Сиві гуси у ніч відкричали
За моря, за моря, за
На обличчі моєї
Не світилася жодна зоря.
Спало небо, пусте і задимлене,
Я з тобою прощався вві сні.
Десь далеко, аж наче за Димером,
Віщували світанок півні.
1 min read
СлушатьСон
0
0
12
Give Award
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор…
Other author posts
Гойдалка
А день стояв у просині, Осінніх повен чар І гойдалка під Злітала вище хмар…
Маленький париж
Прийду колись, життям шаленим зморений, В твій тихий дім між містом і селом, Де двері за бамбуковими Ще пам’ятають рук моїх тепло…
Спогад про трьох запізнілих купальниць
В Одесі, Біля найблакитнішого Чорного моря, Де юність моя відспівала матроська, В Одесі,…
Неоліт монолог
Над степом повінь місячна пливла, Я гола йшла, збирала квіт ромену В моїх очах кипіла синя мла, І місяць цілував мені рамена…
Comments
You need to be signed in to write comments
