Сиві гуси у ніч відкричали
За моря, за моря, за
На обличчі моєї
Не світилася жодна зоря.
Спало небо, пусте і задимлене,
Я з тобою прощався вві сні.
Десь далеко, аж наче за Димером,
Віщували світанок півні.
1 min read
СлушатьСон
0
0
12
Give Award
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор…
Other author posts
Червень
І не жона, й не наречена Ішли степами без доріг І божевільні квіти Тобі тулилися до ніг…
Пісня вічної дороги
Чингізові Літній день починається щебетом Тануть в білім серпанку горби Щоб у мандрах далеких не щезнути,…
Вересень
Де ходили ми степом тим, Вже не б’ють крильми стрепети Не сміється ніч зорями Там тепер все зорано…
Життя
Пливли вони між Воду жменями черпала Було на ній біле плаття, Ще й коса текла хупава…
Comments
You need to be signed in to write comments
