Крик душі

Юлії Б. присвячується…

Минули дні, минули ночі —

Не заспокоїлась душа.

Я бачу знов прекрасні очі,

Аж серце тіло залиша.

І знову я тобі потрібен,

Та, як завжди, — у ролі друга.

Душі моїй діватись ніде —

Лише терпіть, моя подруга.

Обнять… “Ні-ні — рука тяжка!”

І пригорнуть не дозволяє.

А цілунок — знов її щока.

“Кохаю” також не сприймає.

Якщо зробить щось — “обажає”.

Та “Як мужчину — не кохаю”.

Чому ж взаємності немає?

Лиш біль і розпач відчуваю!

18.10.09

© Тарасенко Віктор