Ніби сон, який падає з неба
Або робить фігури найвищого пілотажу,
Я бачу, як виринають тексти з Еребу,
Ковтаючи в Леті воду зауважень.
Люди, як ліхтарі - чи світла стане всім нам?
Чи завжди воно чисте, чи завжди натхненне?
Слово дає силу вітру, морям, річкам,
Слово яскраве, живе, незбагненне.
Якщо без емоцій - це просто ще один день,
Ще кілька годин розмов та пусті пригоди,
Але химерною тінню серед алей
Крокує аргументів Ваших врода.
Всі рядки на місцях, серцебиття на зльоті росте,
Поміж таємних молитов - спогадів злива,
Навряд чи колись пожалкую про те,
Що в тіні цих алей я була неозоро щаслива.
