Так до болю, до болю тужно,так безмежно, жагуче жаль,хоч і небо ясне-головокружне,і хоч дзвенить-співає зелена даль.
Бо не знаєш ти, що саме в цю митьвітер вістку нам приніс,що востаннє вже так серце тремтить,і більше не треба сліз.
Ти не знаєш, що розстання це час,що холоне в жилах кров,що минулася любов,і що пожар у юній душі погас.
Світ довкола такий погожий:сонця радість розсипав день,але туги розважити не можені весна-ясна, ні спів пісень.
Бо не знаєш ти, що саме в цю митьвітер вістку нам приніс,що востаннє вже так серце тремтить,і більше не треба сліз.
Ти не знаєш, що розстання це час,що холоне в жилах кров,що минулася любов,і що пожар у юній душі погас.1972
