1 min read
Слушать(AI)Чорно-синяву рінь гризучи
Чорно-синяву рінь гризучи,
Нарікає і стогне ріка.
Поруч мене — гнучка і струнка,
Як скельниця оця на плечі.
По узбіччю, поритім від злив,
Кілька хмурих ялиць поп’ялось.
Бистриною підскочив лосось,
Каменюку ведмідь покотив.
Все могутніша мова
І щороку понуріші дні.
Та в печері, при вірнім огні,
Дві міцні і гарячі руки.
Ольжич Олег
Оле́г О́льжич (настоящее имя — Оле́г Алекса́ндрович Канды́ба, укр. Олег Олександрович Кандиба; 1907—1944) — украинский археолог, поэт и переводч
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Давнім трунком терпкістю Каяли
Давнім трунком, терпкістю Ці — і кров, і смерть Небо — княжі київські емалі Небо знову — твердь
Сестра а другому — мати
Сестра, а другому — мати Містечко — як сіра твань Товаришу мій, брате, Горіння одних бажань
Ольвієць
Годi I лiру кидаю на барсову шкуру Серце ледаче давно — як фiал без вина Пiнявий трунок щасливо допито до дна,
Душа обважніла як жорна
Душа обважніла, як жорна, В полоні страшного і злого Земля благодатна і До решти знеснлила ноги
