Давнім трунком терпкістю Каяли

Давнім трунком, терпкістю

Ці — і кров, і смерть.

Небо — княжі київські емалі.

Небо знову — твердь.

Знов не вгору несміливим зором

В безкраї степів,

Жити повно, широко і

І урвать, як спів.

Як колись, горіти і п’яніти,

Шоломом п’ючи,

І життя наопашки

На однім плечі.1930