1 min read
Слушать(AI)Давнім трунком терпкістю Каяли
Давнім трунком, терпкістю
Ці — і кров, і смерть.
Небо — княжі київські емалі.
Небо знову — твердь.
Знов не вгору несміливим зором
В безкраї степів,
Жити повно, широко і
І урвать, як спів.
Як колись, горіти і п’яніти,
Шоломом п’ючи,
І життя наопашки
На однім плечі.1930
Ольжич Олег
Оле́г О́льжич (настоящее имя — Оле́г Алекса́ндрович Канды́ба, укр. Олег Олександрович Кандиба; 1907—1944) — украинский археолог, поэт и переводч
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Порцеляна
До дзвінкого З шумом балю в Я збігаю по терасах, По розсипаній жорстві
Незнаному воякові уривок з редакції 1940 року
Ольжич Олег – Незнаному воякові (уривок з редакції 1940 Багато нам вогників кволих На всяких трясовинах квітло У мряку сьогодні й
На горі під лісом — біла хатка
На горі під лісом — біла хатка Біла дівчина виходить, біла цятка Над горою вдень шовкове Як воно, шовкова в грудях туга)
Незнаному воякові уривок з редакції 1935 року
Ольжич Олег – Незнаному воякові (уривок з редакції 1935 року)IЧитайте газети при тихім вікні, Впивайтесь ясним каламутом І як не зірвуться ці лагідні дні, Не крикнуть розпучливо-люто