1 min read
Слушать(AI)Над рікою
Вже сірий день між горами розтанув,мов у долоні кучерявий сніг.
Коли йдемо з тобою між каштани —сріблом алеї стеляться до ніг.
З гори, де замок, сходить ніч на містопоміж ліхтарень стройовий шпалір,і світел мерехтить ярке намистонад білим містом нині, замість зір.
Мов привиди, понад водою звислизасніжені-замаяні мости.
Біжать з рікою невловимі мислі,і мрії рвуться в далечінь плисти.
Ми слухаємо, як ріка говорить,а музика її не знає меж.
В ріку сніжинки падають, мов зорі,і гомін дзвонів із церковних веж.1946
Марта Тарнавська
Українська поетеса, літературознавець, критик, перекладачка, бібліограф, член ОУП «Слово», УВАН у США, Національної Спілки письменників України
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
IV “Ось знову — смерть І звужується коло”
Ось знову — смерть І звужується колоблизьких людей, що разом йшли в життя,і дише пусткою юрба навколо,і ближчає нірвана небуття Все, що в житті здобув, що мав, чим жив, —під знаком вічності — лиш Хто віри ласку-казку заслужив,той на...
Das ewig Weibliche
Я — земля,сповнена ласк,щедра своїм багатством Тепло моє — життєдайне Черпай із нього,мов воду цілющу,мужність, силу, радість життя Я — земля
VI “Де несмертельність виснена у снах”
Де несмертельність, виснена у снах,що їй приносив жертву людський ґеній Не весь помер ти Житимеш в синах,і внуки понесуть в майбутнє ґени І дух живий твій на папері книг,де віднайде слова твої читач твій,і, може, пам’ять лишиться пр...
Моє дитя
в перекладі Марти ТарнавськоїElse Mein Kind (Mein Kind schreit auf um die Кричить вночі моє дитя, В гарячці встало з забуття,
