1 мин
Слушать(AI)“Тихенько відійди”
Тихенько відійди,відколивайсь, як звук, —холодний блиск водиуже торкнувся рук.
Це осінь починадочасно брати квит —її рука сумнакислички рве на спит.
В маленький козубокопеньків набери,тихенько на клубокпозмотуй кольори.
І відступись ще развід спокою свого,від вицвілих окрасі будь-яких пригод.
І сам на самотізнайди собі ізновслова якісь «не ті»про радість та любов.
Щоб в них, як у струмку,просвічувало дной несло снагу терпку,як молоде вино…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Валун
Насльозило, навіяло — шаром ропи День, неначе віяло, склався у смужку — як не було В промінь протягу збилося, струмом потужним пішло Листя променем зшилося у широке
Пам’ять
Бігке, розкотисте, знайоме,як порошина ув огромі,мелькоче зрушений обліг —невпинний Життя — Так ніби деревом тут був,і листям всю блакить промацав,що чув, що бачив — не забув,на все поклав карби означень По перевтіленні — рубцінасто...
Не вигоїти рани часової Цикл
1 Не торопко і не тягуче прокручується середа,і спрага не така пекуча, не п’ється навхильці Мов перейнявся іншим часом, і спрагу іншу перейняв,і пристрасті лихі пригасли, у поле відпустив З височини свойого тіла побачив ближчу далеч...
Стежина
Стежина та Лягла у далі А горщик молоканашепче щось дитині Допоки донесе,травиченьку напоїтьі розповість усеквіткам про тихе поле
