1 min read
Слушать(AI)Строфи
1.
Ти виростала, квітла й
І втілилась — в медвяний
Та яблука.
Мов наложниця,
Зітхає втолено.
І гасне літній галас.
І лагодою сяє стиглий лад,
І спогад золотіє, як
У бурях квітня, в ворожбі
Ось — день плодів.
А завтра — листопад.2.
Безверхе бойовисько, де
Потяли все,— знов стоптане і голе.
Широкоперсий вітер лиш
І мчить козацьке перекотиполе.
Зачепить?
Вкорениться?
Проросте?
Мовчить, мовчить важке осіннє небо.
Чи проковтне страшним простором степ,
Чи дикий чвал той перейме Мазепа.
Маланюк Євген
Маланюк Євген. 20 января 1897, Новоархангельск — 16 февраля 1968, Нью-Йорк. Украинский писатель и поэт, культуролог-энциклопедист, публицист, ли
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Д Донцову
Крик Ксенофонтових На подих простору і солі І ось реве бурунний Рабом вітрила і бусолі
Фастівська ніч
Готична ніч На небі, як у книзі, Механіка виконує закон Холодний місяць — лисий метафізик
З “Євангелії піль”
Знову Біблія літа Сторінки заколосених піль Легкий вітер напружує Гнати леготом золото хвиль
Молитва
Все упованіє моє На Тебе, мій пресвітлий раю… Т Воркував голубий Іордан за її плечима, Крильми срібними краяли вічну блакить голуби, Її звали Марія