Три народження поета
Людське народження не вимага печатки
Його засвідчує сама свята земля.
Та я своє життя розпочинав
І раз, і два, і три — від голого нуля.
Уперше народивсь шахтарчуком
У скіфському степу серед камінних баб.
Я шлях завершив той пораненим солдатом,
Щоб з віршами прийти в літературний штаб.
Так народивсь поет, який не став поетом,
Бо істину вбачав на тлі газетних смуг.
З’явилось черевце укупі з кабінетом,
Ще й дача над Дніпром — як визнаннязаслуг.
Та ви б поглянули, коли все те
І дача, й кабінет, і навіть давній шлюб):
Поза програмою через недуже
Із мене видерся упертий правдолюб.
І то було моє народження останнє:
Розкована душа із Всесвітом злилась.
Де правда, де райком — вже не булопитання:
Круг мене дротяна колючка заплелась.
Повірите чи ні: я тільки нині
Життя щасливу мить, душі високий злет.
В мені горять слова святим кущем
І кличуть, і болять, бо нині я — поет.
Руденко Микола
Другие работы автора
Ранкова молитва
В плавнях світанкової Ляж у трави — не дихни, замри Дух конвалій плине у гаю Дятел силу пробує свою
Пам’ять душі
Це ніби сон Але ж не сон — видіння, Яке прийшло з людської глибини Душі в віках не пізнане бродіння,
“Безсмертя нації — у слові”
Безсмертя нації — у слові, А слово — Бог земних віків Лише нікчемні й Зрікаються старих батьків
Життя ріки
Річки для мене — це живі істоти Хто стверджує, що в них душі нема Людські страждання, радості й Вони вбирають в себе тайкома
