Людське народження не вимага печатки
Його засвідчує сама свята земля.
Та я своє життя розпочинав
І раз, і два, і три — від голого нуля.
Уперше народивсь шахтарчуком
У скіфському степу серед камінних баб.
Я шлях завершив той пораненим солдатом,
Щоб з віршами прийти в літературний штаб.
Так народивсь поет, який не став поетом,
Бо істину вбачав на тлі газетних смуг.
З’явилось черевце укупі з кабінетом,
Ще й дача над Дніпром — як визнаннязаслуг.
Та ви б поглянули, коли все те
І дача, й кабінет, і навіть давній шлюб):
Поза програмою через недуже
Із мене видерся упертий правдолюб.
І то було моє народження останнє:
Розкована душа із Всесвітом злилась.
Де правда, де райком — вже не булопитання:
Круг мене дротяна колючка заплелась.
Повірите чи ні: я тільки нині
Життя щасливу мить, душі високий злет.
В мені горять слова святим кущем
І кличуть, і болять, бо нині я — поет.
