Він народився у вагоні,
В тюремнім темнім ешелоні,
Що віз народ його в Сибір.
Йому на маминому
Слізьми вмивали душу й зір.
Колеса в колисковій
Збивались на слова
Помре, нема тобі життя,
І вижбурне тебе з
Повсюдносуща
Вовкам сибірським на
Та непокірна й віща
Дитину сповивали в шмати,
Молилася до немовляти,
Немов до Господа:
Живи!
Живи, моя чеченська крове,
Моє дитя ясне й здорове,
Вбирайся в силу і закови,
Що куті волею
На серці нашім, —
І сталося!
Кайдани впали,
Джохар одкинув їх, мов грузь.
Та не на те
Кавказ російські генерали,
Щоб оддавать його комусь!
На світовому
Горить Чечня!
Горить Джохар
Великий воїн волі й честі,
І віє в очі дим і згар,
І танки сунуть, як потвори,
Вертається у вільні
Московського ярма тягар.
В крові свободи голос
А світ ховається в
І знов сибірські
Москва готує для Чечні.
І для Чечні, й для України,
І для Європи — місце є,
Є кулемети й карабіни,
І дріт колючий у три
Нова імперія снує!
О люди, вирослі в неволі,
Від послушенства ниці й кволі,
Чекає вас тяжка судьба,
Товарняків гулкі
І тюрми від
Аж до Чукотки!
Й душі подвійної ганьба,
Допоки з непокірних
Не зродиться Джохар
У серці кожного раба!***
