1 min read
Слушать(AI)До нас!
Каштани в ранок сивий, попелястийшуміли над твоїм вікном.
Ти встав, щоб далі ткати, далі пряститурбот, пісень та мрій
Каштани наче прапори хвилясті).
Хай час від цвілі бережешляхетне срібло весняного співу.
Та лиш послухай: тут уженова лунає пісня — рожа гніву.
Ось краще ти до нас ходи,де, наче сосни рівні та високі,юнацтва смілого рядивідмірюють дзвінкі, пруживі кроки.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Франко
Не легко відійти в країну вічності німу,хоча яка була б дорога днів трудна і сіра На сто вузлів сплелись думки з землею, й аж йомужиття з долоні випало, немов розбита ліра Учитель і поет, виховник, будівничий, щобуло для нього кожне слов...
Слово до розстріляних
Це правда: кров з каміння може змити дощ,червона місяця хустина може стерти,але наймення ваші багряніш від рожгорять у пам’яті на плитах незатертих Змагались ви уперто й мріяли, й жили,кохались у суворості, як ми у гулях,і ваші очі сяли вічні...
Сірий гімн
Стовпи із попелу угору Міста в дротах — під вітром ліри Це тут, де мурів скупість взором,без сяйва навіть сонце сіре Тут люди, мури і бацилітим самим піддані законамі тулуби печей похилі,де розцвітають іскор грона
Весільна ніч
Палає ніч пташиним співом Хто ж, люба, ложе нам постелить Дивись, як сяє мерехтливоу вікна місяць — чару келих Хрещатим мохом і коханнямнас оплете нестямне щастя
