1 min read
Слушать(AI)Франко
Не легко відійти в країну вічності німу,хоча яка була б дорога днів трудна і сіра.
На сто вузлів сплелись думки з землею, й аж йомужиття з долоні випало, немов розбита ліра.
Учитель і поет, виховник, будівничий, щобуло для нього кожне слово чином, кожне ділом,не музам дань складав і не собі співав, а щобшляхи майбутнього в мету спрямовували сміло.
Підвівся і, відклавши пісню, мов гребець весло,до гнівних зір війни молився віщо в ніч весінню,і з ложа смерті слав думки на шлях, що ним ішлойого натхненням виховане днів тих
Життя і знання”, ч.5, 1936
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Черемхи
Мов свічка, куриться черемхав побожній вечора руці Вертаються з вечірні лемки,до хат задумано йдучи Моя країно верховинна, —ні, не забуть твоїх черемх,коли над ними місяць линевівсяним калачем
Пейзаж з вікна
Дивись: шумує день погожий,кипить зелена заметіль В товстому дзбані варить рожі,аж піна бризкає звідтіль Дуднить по шибах дощ цинобри,і скло відблискує, мов сталь Парує курявою обрій,хвилює в димі ранніх сальв
Балада про блакитну смерть
Примарні камениці і коші подвір’їв,мов нетрі мороку, вузькі і мокрі сходи,провалля ночі, що його ніхто не зміряв,і смуток темних брам, і цвілі млосний подих Зім’ятий і заляпаний паперу клаптик,коротка, проста записка: Ніхто не винен,злоч...
Трикутник
Віра, надія, любов Бажаєш, що незнане,що невідоме,з тугою серця дрижить Блакитний цвіт зів’яне,углиб потоне,більше не хочеш вже жить Забий стрілою смутокта біль глибокий,вір і надійся знов
