1 min read
Слушать

Біля межового каменю

В якого дерева мені питати тіні?

Із джерела якого воду пить?

Я в затінях поплямував сумління,а серце, як розпечене,

Ні попуску, ні пільги, ані міри.

Хіба ж мені впоровень білий світ?

І кожен день прожитий, мов офіра,зусилля кожне виганяє

Відміряно ж і часу мені скупо,і радощів, мов крапель на піску.

І дивиться на мене камінь тупо:ну що, мовляв, ти звідав на

Коротке, плинне, тануче, мінливе,ховаєшся у затінок під дах.

Що знаєш ти про сонце і про зливи?

Лежить весь світ у тебе в головах?..

І я торкаюсь каменя —

Цілую, обпікаючи вуста,немовби себе вічністю позначив,на смак узнав, яка ж та самота?!

І в небо крикнув, щоб йому віддячить:— Вода солодка!

Світла темнота!***

0
0
32
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+