Біля межового каменю
В якого дерева мені питати тіні?
Із джерела якого воду пить?
Я в затінях поплямував сумління,а серце, як розпечене,
Ні попуску, ні пільги, ані міри.
Хіба ж мені впоровень білий світ?
І кожен день прожитий, мов офіра,зусилля кожне виганяє
Відміряно ж і часу мені скупо,і радощів, мов крапель на піску.
І дивиться на мене камінь тупо:ну що, мовляв, ти звідав на
Коротке, плинне, тануче, мінливе,ховаєшся у затінок під дах.
Що знаєш ти про сонце і про зливи?
Лежить весь світ у тебе в головах?..
І я торкаюсь каменя —
Цілую, обпікаючи вуста,немовби себе вічністю позначив,на смак узнав, яка ж та самота?!
І в небо крикнув, щоб йому віддячить:— Вода солодка!
Світла темнота!***
Павло Мовчан
Other author posts
Меч та шолом
З циклу Музейні Нахилитались під вікномберезові сережки —збіга по стовбуру вапно,і білить до-овгу стежку Її не перечорнить тінь,не перекреслять води —над нею стріли золотілетять дощем зі сходу
“Сказав «Ти на відстані» — відстанню стала”
Сказав: Ти на відстані» — відстанню стала,і півень тебе не сягає вже криком,вже і дорога потовщала в палець,і слід затягло у глибини Зайві слова — зміст їх неповний,тільки тепло випромінюю з серця —голос летить слідкома молитовний,що, ні...
Дидактичне
Світ неубутний, новий повсякчасно;у ньому все доцільне, що прекрасне Закон один панує всевладущий,єднаючи повітрям усяк сущих,даруючи неспокій, супокійусякому по висоті надій,і душі, наче зерна з шкаралущі,вилущує — тож зберегти зумійсвою, не...
До літа
Споруднику пахощів, служителю квітки,на лицях у тебе вогніють нагідки,видмухуєш звуки лункі в соломинку,вимочуєш в річці надуту хмаринку Накинувши оком лукавим на воду,на хвилі біжучій змальовуєш вроду І все тобі мало омани й ошуки:даєш ...