Муза

А ти, пречистая, святая,

Ти, сестро Феба молодая!

Мене ти в пелену

І геть у поле однесла.

І на могилі серед поля,

Як тую волю на роздоллі,

Туманом сивим сповила.

І колихала, і співала,

І чари діяла… І

О чарівниченько моя!

Мені ти всюди помагала,

Мене ти всюди доглядала.

В степу, безлюдному степу,

В далекій неволі,

Ти сіяла, пишалася,

Як квіточка в полі!

Із казарми

Чистою,

Пташечкою

І понадо

Полинула,

Ти,

Мов живущою

Душу окропила.

І я живу, і надо

З своєю божою

Гориш ти, зоренько моя,

Моя порадонько святая!

Моя ти доле молодая!

Не покидай мене.

Вночі,

І вдень, і ввечері, і

Витай зо мною і учи,

Учи неложними

Сказати правду.

Молитву діяти до краю.

А як умру, моя святая!

Моя ти мамо!

Свого ти сина в

І хоть єдиную

В очах безсмертних покажи.[9 лютого 1858,

Нижній Новгород]