Ой сів же він при столику,
При світлі думав,
Писаннячко дрібнесеньке,
А він го читав.
Писаннячко дрібнесеньке,
Листочок — як сніг;
Склонив же він
К столові на
Ой ненечка
Ми пише в одно,
Що там зима тяженькая,
А їй студено;
Нема, нема єї
Врубати дрівець,
Бо їй синок один в
Цісарський
І схопився, як поломінь,
Полетів, як птах,
А вітер з ним не йде вдогінь,
Бо годі му так;
Бо він летить до
Старої домів,
Дрівець єї врубатоньки,
Би хатку нагрів.1861
