Думи визбираю, мов зерня,
Ніби стернями колоски.
Колять сльози.
Колючі сльози.
Остюками — в очах.
Ніч протовпиться, як п’яниця,по кімнаті, по стінах шастає.
І мовчить, і мовчить.
Домовийтак ходив би.
Мовчав би.
За вікном гуркотять літаки,ніби відьми — на шабаш.
Понад дахами,понад затихлими,понад притахлим Києвом — гуркотять.
Емігрантом.
Їй-богу.
Ліжко.
І на ковдрі — од вікон — ґрати.
І подушка моя скуйовджена,і скуйовджена голова.
Що ви ловите,
Збожеволілі антени — погорільці?
Що ви ловите — запалим ротом —комини почорнілі?
Вам повітря забракло?
Диму?
Розум спертий, як спирт, горить?
Другу ніч уже, другу — не спиться.
Жовкнуть у вікні ліхтарі.
XI.1964
