1 min read
Слушать(AI)Безсонної ночі
Думи визбираю, мов зерня,
Ніби стернями колоски.
Колять сльози.
Колючі сльози.
Остюками — в очах.
Ніч протовпиться, як п’яниця,по кімнаті, по стінах шастає.
І мовчить, і мовчить.
Домовийтак ходив би.
Мовчав би.
За вікном гуркотять літаки,ніби відьми — на шабаш.
Понад дахами,понад затихлими,понад притахлим Києвом — гуркотять.
Емігрантом.
Їй-богу.
Ліжко.
І на ковдрі — од вікон — ґрати.
І подушка моя скуйовджена,і скуйовджена голова.
Що ви ловите,
Збожеволілі антени — погорільці?
Що ви ловите — запалим ротом —комини почорнілі?
Вам повітря забракло?
Диму?
Розум спертий, як спирт, горить?
Другу ніч уже, другу — не спиться.
Жовкнуть у вікні ліхтарі.
XI.1964
Стус Василь
Стихи Стуса Василя. Васи́лий Семёнович Стус (6 января 1938 — 4 сентября 1985) — украинский поэт, диссидент, политзаключённый. Герой Украины (200
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Ця п’єса почалася вже давно”
Ця п’єса почалася вже давно, I лиш тепер збагнув я: то вистава,де кожен, власну сутнiсть загубивши,i дивиться, i грає Не живе Отож менi найщасливiша рольдiсталася в цiй незнайомiй п’єсi,в якiй я слова жодного не вчив(сувора таємниця)
З дитячих спогадів
Добридень наш — гіркаво-запахущий,осотом і щирицею пропаx Куріє порох Недалечко — шлях Зобіч од нього — сизі райські кущі
Пам’ятi МК Зерова
Колеса глухо стукотять,мов хвиля об паром,стрiчай, товаришу Хароне,з лихом i з добром Колеса б’ють, колеса б’ють,кудись торують путь,уже й додому не вернуть,додому — не вернуть Колеса глухо стукотять,колеса стукотятьв христа, в вождя, в ...
Над осiннiм озером
Цей став повiсплений, осiннiй чорний став,як антрацит видiнь i кремiнь крику,виблискує Люципера очима П’янке бездоння лащиться до нiг Криваво рветься з нього вороннямайбутнього Летить крилатолезона вiття виголiле