1 min read
Слушать(AI)Зупинка
Вже дихають вирієм крила лелечі,і тінь прохолоди все довше лежитьу тебе в ногах.
І згинаються плечі,так наче поважчала неба блакить.
В сусідськім дворі відбуяло весілля:спориш весь затоптано, вибитий тік,і жовтий листочок, немов на похмілля,кружляє, танцює востаннє за вік.
О часе біжучий, на хвилю спіткнися,незримий годинник у серці
На що сподіватись деревам чи листю?
Що коло почнеться нове із весни?
Та півнячий глас полум’яно-окличнийнемов запевняє: все буде як слід.
Щомиті вода прибуває криничнаі міниться в барвах золочений світ.
З-за хмари лляної прорізався промінь,ріденьку траву аж до дна просвітив,і тінь твоя в землю вросла, наче корінь,та час хилитнув: ну хутчій відпусти!..***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Щільність
Довільним кольором зеленополя похилі узялися;не тішився, бо довкіл менебула земля, підшита лисом Вона прозоро парувала,хоч у ярках сніги таїла А ти в повітрі віддзеркаливсьберезяно обличчям білим Тепло циганськими губамиторкалося щоки
Нічний дух
І кануло, і догоріло,слід, наче рану, затягло,і тільки хмара скров’янілаважке заносила крилонад небокраєм, над селом,де шлях іще пашів теплом,а в порох з дійок обважнілихвикрапувалось молоко Дзвенів колодязь ланцюжком,і дух нічний, протерши о...
“Не навмання а полем навпростець”
Не навмання, а полем Холодить щоки дощик-сіянець,і мокрий холод обнатужив плечі,а під ногами хлюпіт мокротечі О чорноземле, тванна, глейкувата Повітря у легенях так багато,що, висмикнувши ноги, вознесусь,на тіло відвологле, наче ват...
На старий мотив
Так сонячно-чисто, блакитно-прозоро,що хочеться зором весь світ увібрать Рвонувся до сонця, та кореня проміньдо болю тримав, не схотів відпускать Бо сила земна і сила небеснамене розп’яли вертикально в житті Я витерплю муки усі, щоб...
