Щільність
Довільним кольором зеленополя похилі узялися;не тішився, бо довкіл менебула земля, підшита лисом.
Вона прозоро парувала,хоч у ярках сніги таїла.
А ти в повітрі віддзеркаливсьберезяно обличчям білим.
Тепло циганськими губамиторкалося щоки
Весна підшита холодамиі смушком пірчастої
Хоч з соняшника сніг обсипавсь,а в стільниках розтала крига,та слух був повен гострих скрипіві протяг душу ще торигав.
Розполовинений чуттями,і радість смутками
На полі бачу — білі плями,яких нічим не зачорнити:вони виходять з мого зору,мов первоцвіти із рахману,але оголюється корінь —зелене твердне, біле ж в’яне.
І тільки жайвір до блакитіпідносить зір твій — надивляйся!
Блакить безмежністю підшита,а ти підшитий вічним
То й переймаєшся до всьоговмирущого лиш спожалінням.
Від шляху відриваєш ногиі чуєш, як тріщить коріння.***
Павло Мовчан
Other author posts
Евакуація
Був день, що ні змісту йому, ані форми,зрівнялась з землею розбита платформа,і потяг розмивчатий парою жбухав,колеса гриміли об рейки над вухом На обшир дощу розбухало все тіло,і чути було, як у нього вганяливажкі вухналі, прибиваючи шпали<br...
Занурення
Пітьмаву безодню промацував промінь далекий,щоб виявить в ній таємницю буття Біліли димами по гніздах лелеки,і прагли дерева земного злиття А промінь ішов змійовими валами,жуків висрібляв і траву хилитав;він світлом своїм примагнічував п...
Старокиївський триптих
Віси сам, як могу сказати всіх книг подобнаа, уне ми, і тобі полезнаа, еже от того божественаго и святого манастиря Печерськаго відеанаа и слишаннаа от многих мало сказати Писав дьячок Нестерец с Сокалья, міський син Лукьянов Печерський ...
По-ступ
Знов землю відчиняють грабарі —до глини прикрої вгрібаються лопати Ізнову розпинають на горінеоблітанну душечку Люд збайдужілий, під один кашкетпідструганий, і на одну підошву —зрівня гробки, посунувши вперед,і вшиє заполоч криваву в дов...