1 мин
Слушать(AI)Закарпаття
Хати мої, хати, низенькі, бідні й
В тонкім мереживі зазеленілих віт!
Тут ще чорніш кількастолітні
Підкреслює карпатський краєвид.
Корчма й нотар.
А хліба — ні кавалка,
І світить ребрами замурзана марга.
Під мовчанку села балака тільки балка
То Турія — по ріні — наріка.
Сини ростуть — неплодні самосії,
Доньки, як цвіт — на наймички роздай,
Бо над ім’ям — гнила мара
Росії”,
Щоб ти не був землі своїй ґазда.с.
Порошково, 1927 рік
Маланюк Євген
Маланюк Євген. 20 января 1897, Новоархангельск — 16 февраля 1968, Нью-Йорк. Украинский писатель и поэт, культуролог-энциклопедист, публицист, ли
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
З “Євангелії піль”
Знову Біблія літа Сторінки заколосених піль Легкий вітер напружує Гнати леготом золото хвиль
Стилет чи стилос
Стилет чи стилос – не збагнув Вагаються трагічні терези Не кинувши у глиб надійний якор,
Строфи
1 Ти виростала, квітла й І втілилась — в медвяний Та яблука
Шевченко
Не поет — бо це ж до болю мало, Не трибун — бо це ж лиш рупор мас, І вже менш за все — Кобзар Тарас“,