На світанку приходила бабця Улита,
Приносила спілих грушок полумисок,
Казала:
На, поїж за мого
А син її не повернувся з
І дуже страшної війни.
Тим літом провадилися
Скіфського Трахтемирівського городища.
Поблизу ж
Вже другий місяць знімався фільм
Звільнення”.
Літаки налітали на переправу,
Палили зенітки,
І все було неприродно,
Як у кіно.
Тільки бабця Улита,
Зачувши з садка ті вибухи,
Ховалася в погріб, трусилася,
Казала:
О
А молодь сміялася над бабою Улитою,
Мовчав тільки другий її чоловік,
Інвалід дід
Єдиний мужчина на весь
І мені, може, теж було б смішно, коли б
Коли б так не
Плакати.
