1 min read
Слушать(AI)Прощальні гладіолуси
Ще довго так в твоєму
Дзвеніли сміхом кришталі.
Блідо-рожеві
Прощально шерхли на столі.
І в передзахіднім
З блакитно-білої
Ще довго так вуста
Мені трояндами цвіли.
А ти вже йшла, ішла
В журбі від маківки до
Своєї долі не
У найсвітлішому із свят.
Не раз насню іще ночами,
І спомин серце обпече:
Цілую довго і
Тебе в сумне твоє плече.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Втеча
Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус, У шахти, у могили, в урожаї Чи хто моливсь, як я тобі молюсь А ти мою молитву
Міраж
Хлюпоче море лагідно і щиро Між небом і землею я один І знову ти мені перед Стоїш у білій сукні край
Життя
Пливли вони між Воду жменями черпала Було на ній біле плаття, Ще й коса текла хупава
Осінні сосни
Пройдемося до кемпінгу І скінчено, і все А явори Виходять до шосе