Прощальні гладіолуси

Ще довго так в твоєму

Дзвеніли сміхом кришталі.

Блідо-рожеві

Прощально шерхли на столі.

І в передзахіднім

З блакитно-білої

Ще довго так вуста

Мені трояндами цвіли.

А ти вже йшла, ішла

В журбі від маківки до

Своєї долі не

У найсвітлішому із свят.

Не раз насню іще ночами,

І спомин серце обпече:

Цілую довго і

Тебе в сумне твоє плече.