Ще довго так в твоєму
Дзвеніли сміхом кришталі.
Блідо-рожеві
Прощально шерхли на столі.
І в передзахіднім
З блакитно-білої
Ще довго так вуста
Мені трояндами цвіли.
А ти вже йшла, ішла
В журбі від маківки до
Своєї долі не
У найсвітлішому із свят.
Не раз насню іще ночами,
І спомин серце обпече:
Цілую довго і
Тебе в сумне твоє плече.
