Я проміняла мрію на усмішку,міраж крайнеба на земне тепло;життя розкрилось, мов чудесна книжка,потоком прагнень щастя потекло.
Не вірилось захопленій дитині,що це — новий народжувався міт,що спрага — чи то в серці, чи в пустині —у привид вміє замінити світ.
Коли в покірному самовідданнізаникло горде візіями “я”,перемогло поезію — кохання,нова, сильніша всіх, ілюзія.
І не було найменшої тут фальші:провина — не у виборі доріг,лише реальність висунута дальше —до меж фантазії — наївний гріх.
Я проміняла мрію на усмішку,міраж крайнеба на земне тепло,одну ілюзію на іншу трішки:альтернативи наче й не було.1962
