Злата улічка

Камінь розігрітий аж пашить.

Втомлений, замислений іду.

Повнить сонце Улічку Злату,

Сонцю тут подобається жить.

Втомлений, замислений іду.

Прага,

Праго, мій слов’янський град!

Через смерть, і горе, і

Я пробивсь до тебе з-за Карпат,

Мужність вніс на Улічку Злату.

Втомлений, замислений іду.

Біла чешка вийшла на балкон,

А мені перед очима — Грон,

Кров’ю писані в снігах

Тих, що йшли… А не дійшли сюди.

Не забудь їх, вуличко злата!

Мирний чех бруківку заміта

В небі ясно, ані туч, ні хмар.

Біла, як та вишенька в саду,

Чешка усміхається:

Втомлений, замислений іду.

Не забудь їх, вуличко злата

Не забудь їх, чешко молода!1945,

Прага