Опалений полум’ям бою,
В диму прокоптілий гіркім,
Гордись, піхотинцю, собою,
Званням рядовим своїм.
Гордися, що в бурю й
Ти варварську гониш орду,
Що спиш у тяжких
Кілька хвилин на ходу.
Що гори землі
Твоя лопатка мала.
Що втома тебе валяла,
А повалить не могла.
Що в чорній окопній
Тебе ніч застає глуха.
Що, змокши, твоя
Так на тобі й висиха.
Що біль поразок і
Найперше на себе приймав.
Гордись, що в найтяжчу
Надію у серці мав.
Що й чорту було б не під силу,
Усе ти витримать зміг.
Ти пекла пройшов
І все-таки — переміг!1944,
Херменешти
