2 min read
Слушать

Біла симфонія

Було нам тоді не до сміху.

Ніч підняла завісу –біла симфонія снігупливла над щоглами лісу.

А ліс, як дрейфуюча шхуна,скрипів, у льоди

І хлопець, зворушливо юний,сказав із дорослим смутком:– Ти пісня моя лебедина,останнє моє

В такому віці людиназавжди кохає востаннє.

Бо то уже справа гідности –життя, бач, як сон, промайнуло.

Підлітки для солідностимусять мати минуле.

Завіяні снігом вітрилазвисали, як біла

Я теж йому щось говорила,і теж, певно, щось трагічне.

Було кохання фатальне,майже з драми

Я тільки сніг пам’ятаю,отой, що давно розтанув.

Білу симфонію снігу,шхуну, в льоди

А нам з тобою – до сміху!

А нам з тобою не смутно!

І добре тобі, і веселона білому світі жити.

Ти тільки, як всі воскреслі,не любиш про смерть говорити.

І маєш, напевно, рацію.

Минуле вмерзає в кригу.

І це вже не

Біла симфонія снігу.

Стогне завія до рання,зламавши об ліс

Ти – моє перше кохання.

Останнє уже було.

0
0
166
Give Award

Ліна Костенко

Ли́на Васи́льевна Косте́нко (укр. Лі́на Васи́лівна Косте́нко; род. 1930) — советская и украинская писательница-шестидесятница, поэтесса. Автор с…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

До головокруженья душно
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+