1 min read
Слушать(AI)Візія
Вітри од краю до краю,
Од рана до рана дмуть.
Дерева, дахи зривають,
Пісок і тріски несуть.
На подвір’ях клунки, попони.— І не в безвісті шлях цей?
Широкогрудих
Зі стайні ведуть бігцем.
На г’анку ще раз мати,
А ти вже доп’яв стремен.
Хлопчак, що його не взято,
Ховається під брезент.
І рветься, рветься
Квітника зі слідами чобіт.
Обози — обози тільки.
На захід ідуть, на схід.
Ольжич Олег
Оле́г О́льжич (настоящее имя — Оле́г Алекса́ндрович Канды́ба, укр. Олег Олександрович Кандиба; 1907—1944) — украинский археолог, поэт и переводч
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Чорно-синяву рінь гризучи
Чорно-синяву рінь гризучи, Нарікає і стогне ріка Поруч мене — гнучка і струнка, Як скельниця оця на плечі
Незнаному воякові уривок з редакції 1935 року
Ольжич Олег – Незнаному воякові (уривок з редакції 1935 року)IЧитайте газети при тихім вікні, Впивайтесь ясним каламутом І як не зірвуться ці лагідні дні, Не крикнуть розпучливо-люто
Приxодили Стрічали шану й страх
Приxодили Стрічали шану й страх, Здолавши багна, пущі і вертепи Приносили в приплющених
На горі під лісом — біла хатка
На горі під лісом — біла хатка Біла дівчина виходить, біла цятка Над горою вдень шовкове Як воно, шовкова в грудях туга)