Скорбна мати

Проходила по

Обніжками, межами.

Біль серце

Блискучими ножами!

Поглянула — скрізь тихо.

Чийсь труп в житах

Спросоння колосочки:

Ой радуйся,

Маріє!

Спросоння колосочки:

Побудь, побудь із нами!

Спинилась Божа Мати,

Заплакала сльозами.

Не місяць, і не зорі,

І дніти мов не дніло.

Як страшно! …людське

До краю обідніло.

Проходила по полю

Зелене

Назустріч учні Сина:

Возрадуйся,

Маріє!

Возрадуйся,

Маріє:

Шукаємо Ісуса.

Скажи, як нам

Пройти до Еммауса?

Звела Марія руки,

Безкровні, як лілеї:

Не до Юдеї шлях вам,

Вертайте з Галілеї.

Ідіте на Вкраїну,

Заходьте в кожну хату

Ачей вам там

Хоч тінь його розп’яту.

IIПроходила по полю,

В могилах море мріє

Назустріч вітер віє:

Христос воскрес,

Маріє!

Христос воскрес? — не чула,

Не відаю, не знаю.

Не буть ніколи

У цім кривавім краю.

Христос воскрес,

Маріє!

Ми — квіти звіробою.

Із крові тут

Зросли на полі бою.

Мовчать далекі села.

В могилах поле мріє.

А квітка лебедіє:

О згляньсь хоч Ти,

Маріє!

IVПроходила по полю…— І цій країні вмерти?

Де Він родився

Яку любив до смерти?

Поглянула — скрізь тихо.

Буяє дике жито.— За що Тебе розп’ято?

За що Тебе убито?

Не витримала суму,

Не витримала

Упала на обніжок,

Хрестом розп’явши руки!.

Над нею

Ой радуйся!» — шептали.

А янголи на

Не чули і не знали.(1918)