Проходила по
Обніжками, межами.
Біль серце
Блискучими ножами!
Поглянула — скрізь тихо.
Чийсь труп в житах
Спросоння колосочки:
Ой радуйся,
Маріє!
Спросоння колосочки:
Побудь, побудь із нами!
Спинилась Божа Мати,
Заплакала сльозами.
Не місяць, і не зорі,
І дніти мов не дніло.
Як страшно! …людське
До краю обідніло.
Проходила по полю
Зелене
Назустріч учні Сина:
Возрадуйся,
Маріє!
Возрадуйся,
Маріє:
Шукаємо Ісуса.
Скажи, як нам
Пройти до Еммауса?
Звела Марія руки,
Безкровні, як лілеї:
Не до Юдеї шлях вам,
Вертайте з Галілеї.
Ідіте на Вкраїну,
Заходьте в кожну хату
Ачей вам там
Хоч тінь його розп’яту.
IIПроходила по полю,
В могилах море мріє
Назустріч вітер віє:
Христос воскрес,
Маріє!
Христос воскрес? — не чула,
Не відаю, не знаю.
Не буть ніколи
У цім кривавім краю.
Христос воскрес,
Маріє!
Ми — квіти звіробою.
Із крові тут
Зросли на полі бою.
Мовчать далекі села.
В могилах поле мріє.
А квітка лебедіє:
О згляньсь хоч Ти,
Маріє!
IVПроходила по полю…— І цій країні вмерти?
Де Він родився
Яку любив до смерти?
Поглянула — скрізь тихо.
Буяє дике жито.— За що Тебе розп’ято?
За що Тебе убито?
Не витримала суму,
Не витримала
Упала на обніжок,
Хрестом розп’явши руки!.
Над нею
Ой радуйся!» — шептали.
А янголи на
Не чули і не знали.(1918)
