Колись дурною
Я думав:
Горенько зо мною!
Як доведеться в світі жить?
Людей і господа хвалить?
В багні колодою
Валятись, старітися, гнить.
Умерти й сліду не
На обікраденій
О горе! горенько мені!
І де я в світі заховаюсь?
Щодень пілати розпинають,
Морозять, шкварять на огні!»21 іюля [1859],
Черкаси
