1 min read
Слушать(AI)Серп
Серп виткався на ржавім поліі впав раптово на снопи;розтявши лінію недолі,він поле кров’ю окропив.
Спинився жнець на краю думки,спроквільно спину розігнуві різонув навідліг лункопо стеблах спеку навісну.
Зерно розбризкалося прискомпо чорній стриженій щоці;серп скрапував червоним блиском,пручаючись у кулаці.
Очима вимірявши шлях,наклавши серп на небокрай,жнець біг і біг по колосках,щоб вкраять сонця коровай.
А спека — назирцем, невпинно,аж спорскували з язикапекучі розсипи калинні,згоряючи на остюках.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Сорочка
Розповзається сніг і сорочка торочиться знизу,і розмокла рука семипало стискає клубок,голка в губи вп’ялась — хутко нитку пронизуй,щоб востаннє зробить металевий Пришпили отой сніг, зламай ним нетямуі не дихай, щоб простір не збігся в рубець,...
Вечірнє З циклу «Золоті ключі»
З циклу Золоті Де ж ти журно, круче, крячеш,що тебе я і не бачу Чи від поклику відстав,чи всотала висота
Дно великої біди
Все глибше входить ліс зазубринами в воду,і шелест листв’яний занурюється вглибріки, де залягли важкі скарби на споді,де схованку знайшли рухомі злитки риб Здери цю плівку дня, відкриються відбиткивчорашні, незнайомі, забуті та плиткі,—там то...
Не вигоїти рани часової Цикл
1 Не торопко і не тягуче прокручується середа,і спрага не така пекуча, не п’ється навхильці Мов перейнявся іншим часом, і спрагу іншу перейняв,і пристрасті лихі пригасли, у поле відпустив З височини свойого тіла побачив ближчу далеч...
