Жовтень

Зрадив паву пісок ворушкий:буде пух в набивні подушки;буде сон, мов каблучка з руки, —коти-коть, золоті

В мене люба — на лівій руці,ходить ніч біля віч по

Перемовч, не злякай бубонці,що лежать та й на правій руці.

Розколовся горіх, як горіх:де ж ті зерня незгірклих утіх?

Пересохли порожні вуста —та й велика ж на двох

Підмостився під зжовклий листок,розв’яжи свій дрібний кулачок:хай летить біле пір’я від нас —на студеність йогоприйде час,прийде час…***