1 мин
Слушать(AI)На спадку вечора
Не віддзеркалює водауже ні хмар, ні птахів.
І сонце, випавши з гнізда,вниз покотилось з даху.
Перехилились голоси—аж мур небесний тріснув,та з тріщин краплями росипросочувалась
І позліталися давноу вулик звуки й бджоли.
А з кухви молоде виновже цебенить додолу.
В кубельці світла груші сплять,хоч тонко скло дзенькоче,і кругла місячна печатьскріпила аркуш ночі.
А з-під острішка виноградна стіл схололий блима.
І брата віддзеркалив братширокими очима.
Відсутня відстань — в дзеркалахбезмежна перспектива,
І неньки тінь покрай столазасвічена щасливо.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Осінній день
В блакитнім храмі дня,де все доцільно-чинне,небарвиться, линяоздоблення рослинне;і сиплеться тинька,і пада позолота,і пишнота зника,мов увійшла скорбота, —і де не запрядеочима — там Лункий вільготний деньненаче себе слуха:десь дерево дуднить,...
“Трава вереснева прощально-зелена”
Трава вереснева прощально зелена,і коник, немов з потойбіччя, сюрчить,і дзеркало ставу черленим-черленеза листям кленовим летить і летить І вітру гребінка, широка, щербата,вичісує з лісу пташок-недорік,і, ніби кристалик, маліюча хатасховалась...
Передосіннє
Щербиться, лункішає капіж,прояснена просвічує калина,і що не крапля — пада срібний гріш,і що не слово — з гілки Дозріло все, наповнилось ущерть,вода в губах ледь-ледве не Завершується літа круговерть,ось-ось і холод біло усміхнеться<br /...
Розгорнути книгу
Книгу життя розігни, бо промкнулась трава крізь окладеньі рядок голосний, мов струмок, ниже літер розсаду Ось над урвищем хмар уривається громом хвилина,в очі жбухає жар,в губах пророста насінина Виноградна лоза, тонкожало пронозячи м’яз...