1 min read
Слушать(AI)Осінній день
В блакитнім храмі дня,де все доцільно-чинне,небарвиться, линяоздоблення рослинне;і сиплеться тинька,і пада позолота,і пишнота зника,мов увійшла скорбота, —і де не запрядеочима — там
Лункий вільготний деньненаче себе слуха:десь дерево дуднить,хтось пакола рівняє…і павутинки нитьвуста
Собача гавкотняз людськими голосамиторка склепіння дняі шерхне під ногами.
І тіні від деревлягають всім на плечінестерпним тягаремважкої холоднечі.
А ступиш лише крок —коштовностей не стане,карлючкою листокв твою ступню устряне —хоч кров’ю взолотигаї убогі й луки;ген, люди, як хрестистоять, розвівши
І мідяний п’ятакпішов давно на квити.
Гей, клене, ти жебрак, —як будеш зиму жити?***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Стремління
Я так тягнусь до тебещо стогін може лише мислитисьначе криничка у лузі —не зауважений нікимсам у собі й для небати ж — в кожній крапці зримостіі слух скасовано задля стремліннятуди до зглибленнятам де і «є» і де «нема»ой розчинитись пучками губами...
Архип Тесленко в Харківцях
Диму, диму сьогодні в мене в хаті було З листа до М В холодній хаті протяги та цвіль,сухар щербатий, смуток звідусіль В холодній хаті важко однувати,аби собі зап’ястя не розтяти,і, впершися очима у вікно,розлити зір на біле
На воді
Виводить місяць сині тініна шир, торовану удаль,а довкіл тебе білопінноласкавиться лунка вода Присвячуєш живкому плинусвою тривогу і тепло,лягають хвилі полохливі,як павутини на стебло Каблучка місяця черлена,маліючи, на перст лягла,а пі...
Вітчизни дим
Ще тягне звідти димом ятруватим,хоч ні багаття, ні вогню — Хоч ні кола, ані двора, ні хати, —глухе повітря, а земля Коріння пахощів іще не перетліло,у пам’яті ворушаться Та стіни снігу облупились біло,і черепичні падають
