1 min read
Слушать(AI)“Синьооко зітхали озера”
Синьооко зітхали озера.
На лататті тремтіла роса.
Сосни пружні підносили
І текли в молоді небеса.
Синьооко безодня зітхала,
Ту зелену сотаючи
Подивись мені в очі, кохана,
І безсмертям весни зачаруй.
Щоб колись в незапам’ятних ерах,
Погляд юнки відбивши в собі,
Синьооко зітхнули озера,
Пригадавши твої голубі…
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
На самоті
Гуляю по Донеччині Ти плачеш десь Пусте Світи мої
Пісня акина з АВознесенського
З А Не славні не корівні, Не трону прошу, не платні Пошли мені, боже, рівню,
Елегія
Над косою Обиточною ні хмарки Серпень в’яже біле сонце у снопи Від Бердянської затоки аж по Скошені стоять мої степи
Спогад про трьох запізнілих купальниць
В Одесі, Біля найблакитнішого Чорного моря, Де юність моя відспівала матроська, В Одесі,
