На тему «Козак Мамай»
Пильнуй всякчасно браму вуст,бо слух піщаний слів неситий.
Кричить Мамай, стікає вус,брова ламається сердито…— Кривоязикі брехуни!
Гонителі свого сумління!
Ви пасерби, а не сини,мандрівні безтілесні тіні!
Щодня зрікаєтесь себе,життя втрачаючи щомиті,лиш блеєте, як вівці: бе-е-е…уткнувшись мордами в корита.
Я боронив вас… На гакахвисів в Стамбулі та у Кафі,ви ж продали все з молотка,слугуючи слухняно
Гей, коню, конику, чомути змалився, усох, як сливка?
Та я тебе хоч й перейму,не втримаю — коротка
Обрамлять простір, відітнутьвід вас, від часу рамки-рейки, —яка ж моя коротка путь,не бренька кобза вже
Присохли струни, тріснув лак,і порохом припав
Мовчить мальований козак,снується тріщин візерунок.
Все глибше входить він в стіну,все менше отвір прямокутний,слова втяглися вглибину,повітря — голосу не чути,а тільки: … Ну-у-у…***
Павло Мовчан
Другие работы автора
Спростування
Немов відкривсь очам назустріч лет метеликапротяжна радість затяглась рубцемплівка повітряна відшарувалась гетьі засвербіла роговиця: летючий хрестзір розпанахуєта болем вже не відлунює душаа запах крові серця не ятритьнамотується тіло не твоє на ...
За картиною Едварда Мунка «Крик»
Причаєна сама в собі,вода тамується і глибне;а там, де пройми голубівстримлять стеблини непохибно В розривах хмар така блакить,що, мов забувши про тяжіння,твоя душа летить, Як в ірій пташка поосіння І плоть, розмита на вітрах,стебло...
Набравши води
Війнула жовтизна і дзеркало криничнезамислилось, немов відчуло глибину,і ти щось заспівав, та голос був незвичним:веселу починав, а вийшло на З чола свого хотів був зняти павутину,та пучками відчув, як в’їлася І радісно було в оцю погожу...
Земля і сніг
О білість Тебе забагато Це надмір для зору — і все не ввібрать І чим відшкодуються змушені втрати —живучим струмком а чи летом пера
