Болить
На відстані все неподільне і
Золотоноша-хмара точить мед.
Вже стало склом окапинясте листяі порохом сльозиться пташки лет.
На відстані село площиниться поволі,і клопоти його тобі давно чужі,як гребінець, який ти загубив у полі:прожитий день давно по денце спорожнів.
У сонячне дупло рій золотий
На відстані ти сам ніби приснивсь
Лиш обізвався стовп до тебе мідним басомі тонко сколихнувсь, мов павутинка,
О Боже мій, скажи, ну як тебе не кликать?
Я тону уві сні?
Мене гарячка тлить?
Який здрібнілий світ, а я такий великий!
На відстані душі безглуздо далі жить!
І що мені до мук, які давно минули?
Я ж з голоду не пух, карали не мене,і не мої кістки розщеплювали кулі,і глибша забуття, і відстань з кожним днемвсе більша…розповзлись колись смертельні
Там телеграфний стовп, тут — павутини нить.
На відстані душа.
Нестерпні ж в т і л і муки,на відстані мій крик:
Болить!
Болить!
Болить»***
Павло Мовчан
Other author posts
Колесо
На тлі зеленого малинові колесамелькочуть, наче відблиски млинка,повільна хмара прогинає плесо,зникальна хмара біла і важка Люби цю мить вповільненого часу,від колеса стрімкого відречись,що було луком зігнуте у страсі,в безглуздість власну за...
По-ступ
Знов землю відчиняють грабарі —до глини прикрої вгрібаються лопати Ізнову розпинають на горінеоблітанну душечку Люд збайдужілий, під один кашкетпідструганий, і на одну підошву —зрівня гробки, посунувши вперед,і вшиє заполоч криваву в дов...
Стара газета
1 Цей газетний портрет не страшний, а смішний:можна плюнуть на нього і стиснути в жменю Взяв тирана за горло — щосили здушив —вирвавсь зойк із грудей — та у мене, у Мов розшилася рана — жар серце пропік,на долоні моїй відпечатавсь в...
На старому порозі
У сутемках я слухав власні кроки —горбатий шлях щомиті підстрибав,в підошви жбухав порохом глибоким,немов відбитки руху добирав І храпко розчахнулись хатні двері,і прочинився наскрізно мій слух,щоб пропустити голос чийсь: — Вечерять Я ж ...