Здрастє мама родная!

Син поїхав з дому та й прожив у

Більше як півроку, днів, напевне, з двісті,

Він в село вертається, з матір’ю вітається:— Здрастє, мама родная!

Как здєсь поживається?

Мати гладить сина по рудому чубчику.— Як це ти балакаєш, любий мій голубчику?

Наче й не по-нашому, наче й не по-руському,

Більш на те скидається, що по-малоруському.

А синок відказує: — Ти, маманя, тьомная.

В нашом положеніє разниця огромная.

Я живу у городє, ти всьо времня в полі.

Как тут-здєсь розтумкаєш, что-чево і што лі?