Варивода

Увійшов поважний дядько до їдальні зранку.

Пильним оком подивився на офіціантку.— Скиньте, — каже, — цей передник в білому крохмалі,

А надіньте фартушину, всю в олії й салі.

Розпустіть своє волосся, хай звиса до носа.

Не дивіться так привітно, а спідлоба й скоса.

Принесіть мені тарілку бовтаного супу,

Перепалену котлету і картоплі купу.

Молода офіціантка знизує плечима.— Ви хильнули чи, можливо, інша є причина?— О, причина, — мовив дядько, — багатьом відома.

Почувати себе хочу в їдальні, як дома.