Увійшов поважний дядько до їдальні зранку.
Пильним оком подивився на офіціантку.— Скиньте, — каже, — цей передник в білому крохмалі,
А надіньте фартушину, всю в олії й салі.
Розпустіть своє волосся, хай звиса до носа.
Не дивіться так привітно, а спідлоба й скоса.
Принесіть мені тарілку бовтаного супу,
Перепалену котлету і картоплі купу.
Молода офіціантка знизує плечима.— Ви хильнули чи, можливо, інша є причина?— О, причина, — мовив дядько, — багатьом відома.
Почувати себе хочу в їдальні, як дома.
