Достойний матеріал
Тривале відлуння виснажує висохле горло,а слово потяте членується часто і дрібно.
І звуки в кубельцях звиваються чорних,і тиша стояча свічадо затягує срібне…— Верніться!
Верніться! —складаю з відлуння благання,бо голос обсипався листям
Та вже ж відбулося прощання останнє,і зустріч можлива лише в
О Боже, чи, може, шкодуєш потульної глини?—у Глинищах наших ще глею доволі —візьми воскреси їх і час почленуй на години,проте не вертай їм прожитої долі.
Візьми відтвори їх з розбитої рухом дороги,допоки ще пам’ять моя зберіга їхні риси;колеса місили, копита топтали заміс до знемоги, —терпляча земля, щоб ліпити людей, подивися.
Дорога терпляча, слухняна, безвічна й далека —її поснували солом’яні жили.
Велика, прихильна до всіх, чорногрека.
Достойна вона, щоб з неї і Бога зліпили.— Михайло!
Відлуння вертає
Дорогою їдуть глухі поїжджани.
Повітряні хвилі змивають обличчя священні,під колесом гострим земля розтулилась, як рана…***
Павло Мовчан
Other author posts
Осінній день
В блакитнім храмі дня,де все доцільно-чинне,небарвиться, линяоздоблення рослинне;і сиплеться тинька,і пада позолота,і пишнота зника,мов увійшла скорбота, —і де не запрядеочима — там Лункий вільготний деньненаче себе слуха:десь дерево дуднить,...
У лузі
Росою поглиблена пахолодь м’яти,високий туман поснував береги,де мнуть живокіст безшелесні лошата,роздмухані в лет — з молодої снаги Чому це не спиться під небом відкритимі мулько лежиться на повсті трави,і хто це шепоче за мене молитвуз єдин...
Посеред степу
Самітно, сирітно під вигином Хто ми з тобою Пасерби долі Ти ж бо щасливіший, камінь-нескреба, —вічно сидиш на життєвім престолі
Полинова сутінь
Дише степ і теплом, і росою краплисто,і тоненький вітрець у обличчя свіжить —і темнішає сад, і злипається листя,і остання бджола в сонний вулень летить І останні ймена повертаються в губи,і тебе я гукав, та відлунку не мав Чи загускло по...