Яке строкате пір’я в пташки, —зліта, зірвавши тятиву.
І не соромиться ромашкиметелик, впавши на траву.
І спів спиваючи по краплі,дивуюся: та й щедротратніозвучені липневі дні.
Бо й каркання було б достатньодавно оглухлому мені.
І кожен овоч, як годинник,указує на час бджолиний,на надмір розкошів та барв.
Та, мабуть, вища є причинацвітіння й буйнування трав.
По цяпці ряска непомітновзеленює глуху
Я неспроможен, часе літній,у межі погляду вміститьані кульбаб, ні конюшини:пух обернувся в насінини,вже й листя стигло
П’ю пахощі по крапелині,та спраги серця не
Ось виплива з глибин лілеяі дивиться: а що під нею? —тремтить щось біле — не
І прище коло
Сплива краса за
Мені б і будяка задосить,хмільного духу крапиви,коли б не знать, що срібні косизітнуть й волосся з голови.***
