Проти сонця
Сніг насичувався світлом,соковито дозрівав;дзьобом гайворон столітнійпростір порваний латав.
Обернувся зір мій в себе:стало боляче вбиратьвимиту яскравість небаі сліпучу благодать.
Чистота завжди студена,а гріхи — чомусь
Надмір холоду для мене,білизни, що
Проти сонця очі мружу,не дивлюся на скарби —в грудні тут були калюжі,чорні пнулися
Нині — срібно, рівно, чисто,снігом згладжені сучки.
На дні зору мідне листязалягло, мов копійки.
Димарі, і піч чорніє,сажі шар лежить на дні,і свята вдова Маріякоржики дає
Так, немов снігами критівсі твої зчорнілі дні,і чорніє хтось убитийтам, в минулому на
Там в очах затлілий коміршию зморщену
Шия дідова прозора,ями чорні на
Там човпе селом Магуза,теребічить
Там дітей своїх
Скеп, волає: — Німчурі!
Там… Вчепися в мене, сніже!
Чи очниці вщерть
Білість чиста очі ріже,обертає зір углиб…***
Павло Мовчан
Other author posts
Колискова
Озираюся: день стертий з пам’яті… І стискається тіло, і нуриться в ніч Страх мов шашіль в тобі Голос стиснувсь
Проступаючі малюнки
Він горілиць лежав, розплющений повітрям,за межами очей закруглювався світ,і від тепла, що в тілі, западина гранітнарозширювалась, глибла поволі, наче А під вагою тіла стискалося коріння,і карлючки торішні, прошилюючи спину,торкалися болюче н...
2 “Крізь снігу вологість”
1 Не торопко і не тягуче прокручується середа,і спрага не така пекуча, не п’ється навхильці Мов перейнявся іншим часом, і спрагу іншу перейняв,і пристрасті лихі пригасли, у поле відпустив З височини свойого тіла побачив ближчу далеч...
Край плеса
Темні пасмуги вітру рябили рікуі до берега йшли — очерет хилитався,і ритмічно, як подих, на рівнім піскуі твій час, і ти сам Одночасно він ймення чиєсь розсипаві піску нагортав у бляшанку А на тебе дивилася річка сліпа,ніби чула твою лих...