Втілення болю
В подорожню вічність, куди думка лине,але назад ніколи не верта,перетікають тільки порожниниі зостається праху
Горщок розсипавсь, та ідея формивисить в повітрі, виповнена вщертьбезвічним змістом… і кругліють жорна,готові розмолоти час на смерть.
Каганчик з гільзи, полотняна торбаі ложка захалявна, погрібна,щоб коливо по смертних плюндрах
Та нижче всього зависа
Висять ідеї, аби стати збіжжям,щоб втілитись життям в речовину,але гуляють протяги навстіжні,підносять прах земний в
І вихорів стовпи, і хмари чорніз плодючих нив, з розораних ґрунтівперетікають у небесні форми,та тільки прах людський осиротів:кружляє в небі — душу не знаходить,що розчинилась в світі, наче
І в муках родових вмира природа,в бездушну форму втілюючи біль.***
Павло Мовчан
Other author posts
Біля братської могили
Незримо, але чітко мінився хмари профіль В проміжках між дощами спалахували кохвиі, висвітливши сутінь, заціпеніли в страсі,бо, як і ти, уздріли провали чорні в часі З тих непомітних щілин тягло липкою цвіллюі листя вибивалось несправжнє...
“Про зяючі дні непрожиті”
Про зяючі дні непрожиті,про дні дуплуватіна спогад лишилисякім’яхи вати Проціджуєш подих крізь неї,згортаєш, мов іграшки, дати:чужі ювілеї,свої марнотратні утрати,безглузді І тішишся думкою —все надолужити зможеш Ще рік… нехай два,і...
За картиною Едварда Мунка «Крик»
Причаєна сама в собі,вода тамується і глибне;а там, де пройми голубівстримлять стеблини непохибно В розривах хмар така блакить,що, мов забувши про тяжіння,твоя душа летить, Як в ірій пташка поосіння І плоть, розмита на вітрах,стебло...
Батькові
Проносячи шум, саморослі колонипопарно ішли вздовж шляхів Ти слухав і вгору підносив долоні —вони ж підлітали не вище трави Який же низенький… А води ще нижчі Та сонце ще нижче за води сіда,щоб нуритись в темінь і шляхом очищеньпрой...