Зо шлаку тут сонцяі місяціне кругліа в металевій млідзвенять магнітні
Тут кожен промінь мов сталева нитьбринить в іділії геометричнійкрізь котру ртутна річкацебенитьбездушно наче той процес
І ніч немов лискучий антрациті механічно до пульсару серцянасильство йдеіз довбнею в руціа умовлянняз лазером
Навкруг немає теплих душ людськихлиш з мочарів іржавої нірванивздовж невидимихліній силовихбезживні аж ламкі дроти-ліанидовкіл скафандрупавутиння тчутьзатягують в копалини могилидзеркальні квіти де в пітьмі ростутьде в дзеркалах живе нечиста
Це гра на смертьа не лукавий блефя в тому зовсім не вбачаю зискущо мене тягне до жаских дереві чавить об чавунні
В скафандру небезпеціплюскотитьсвинцевих почуттів непримиренністьцю шкаралущулюдоньки трощитьаби свою відчути
І трощив явід часунадтвердийдумок і захисних костюмів панцира джунглів монстрелектрохвильовийспостерігав як у скаженім танцімагнітів полюсийшли шкеребертьяк я слабезний голий та упертийвже воскресав відчувши серцем смертьі гинув як упевнений в
Босоніж як до волі йшов світівтрав лезами поранившись без лікуі як назустріч хтось мені летіву вуха втиснувши залізні пальці крику— Зруйнуйте ці сонцяі місяціне кругліде в металевій млідзвенять магнітні джунглі