Ніч темрявою огорта усе навколо.
А місяць загляда в вікно тихенько..
Співає мама ніжно колискову...
І засинає донечка маленька...
Так само потім колихала...
І знов любові було стільки в ній...
І часто так ночей не досипала...
"Маленький мій, ти тільки не хворій"
Зненацька як дитина захворіє,
То рветься на шматки її душа...
До ранку не засне...уся німіє...
Тримає за долоньку малюка...
Коли виблискують дитини оченята
Не від веселощів, температура знову...
Теж сльози виступають в неї раптом...
Та намагається приборкати хворобу...
Загорне ніжно в одіяло Щастя
Притисне своє Золотце до себе...
Повторює: "Я впораюсь! Нам вдасться...
Хвороба швидко відійде від тебе!"
І жодні ліки не лікують в світі
Нас так, як мамина любов та ласка ..
Її турботою ми завжди оповиті...
Відгонить зло…і прочитає казку...
Найважливіше у житті для мами
Щоби в її дітей було здоров'я...
Дорослішають діти...і так само...
Огорнуть маму ніжністю й любов'ю...
Роки минають...посивіли скроні...
Хоч ще в душі співають солов'ї...
Тепер вже мамі кажуть син та доня:
"Рідненька наша! Тільки не хворій!";
Ти посміхнись!;
Нехай усі хвороби.. обходять стороною твоі сни...
Ти тільки будь!, ти просто будь здорова...
Ми хочемо побути ще дітьми...
