Де б ви не були, близько чи далеко..
На вас, повір, завжди чекає мама..
Для кожної людини ще з пеленок
Вона є найрідніша.. сама - сама!!;
Вона співала ніжно колискові..
Коли хворіли, то ночей не спала..;
Навчалася разом з тобою в школі..
Усе найкраще дітям віддавала..
А скільки раз необережним словом;
Немов мечем вколони необачно!!
Вона ж нам пробачала знову й знову..
Порахувати скільки... навіть лячно...
Чи часто ми їй квіти дарували??
І обійняти часом теж забудем..
І скільки раз соромились сказати:
" Матусю, рідна, як тебе ми любим!!"
І тільки лиш тоді, як ти сама чекаешь
Таких же слів вже від дітей дорослих,
То розумієш...літо не вертає!!
Так само швидко промайне і осінь...
Час не зупиниш... вже зима на скронях,
Мов перший сніг, повиступала в мами...
Майну у спогади...дитинство у долонях,
Які так ніжно пригортають саме...
Чи зможемо пробачити собі.....
"Матусю, я вже дома! Я приїхала!"
Ти переступиш батьківський поріг...
А в відповідь лунає...тільки тиша...
Пишіть, дзвоніть, частіше приїзджайте...
Цінуйте час...це те..що не вертає...
Купуйте квіти!! Міцно обійміть!!
Ви її любите!! Нехай вона це знає.;
